Рідна мова є не лише засобом комунікації, а й невід'ємною складовою культурної спадщини нації, її історичної пам'яті та національної ідентичності.
Вона відіграє ключову роль у формуванні світогляду, збереженні традицій та передачі духовних цінностей від покоління до покоління. Втрата мови означає втрату частини культурної самобутності, тому її збереження є надзвичайно важливим завданням кожного народу.
Міжнародний день рідної мови був запроваджений на честь подій, що відбулися 21 лютого 1952 року в Бангладеш (тодішньому Східному Пакистані). Того дня студенти вийшли на акцію протесту, щоб виступити за своє право говорити бенгальською мовою, яка була їхньою рідною. Унаслідок цього протесту загинули четверо студентів. Ця подія стала символом боротьби за мовні права та культурну ідентичність.
На знак вшанування пам'яті загиблих уряд Бангладеш ухвалив рішення щорічно відзначати цей день. У 1999 році за ініціативи цієї держави Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила 21 лютого Міжнародним днем рідної мови для підтримки мовного та культурного різноманіття у світі. Починаючи з 2000 року, цей день відзначається на міжнародному рівні, зокрема й в Україні, як нагадування про важливість збереження рідної мови кожного народу.
