Сьогодні перед фаховою вищою освітою стоять завдання щодо підготовки працівника нового типу, якому притаманна професійна гнучкість та мобільність. Сучасний ринок праці потребує фахівців з широкими за обсягом і глибокими за змістом знаннями та вміннями, які здатні застосовувати їх в нетиповій ситуації, прагнуть до критичного осмислення буття, є всебічно компетентними в галузі своєї професійної діяльності.

В умовах зростання потреби у висококваліфікованих спеціалістах, правильна організація практичної підготовки та засвоєння студентами достатнього обсягу знань, сформованість у студентів до моменту їх вступу у професійну діяльність первинних фахових умінь та компетенцій, одержаних як у процесі теоретичного навчання, так і на базах практики, в подальшому сприятимуть легкому включенню молодих спеціалістів у виробничу діяльність.

Метою практичної підготовки є формування інтегральної, загальних та професійних (фахових) компетентностей майбутнього фахівця, набуття програмних результатів навчання, виховання потреби систематично поновлювати знання, вести наукові дослідження та творчо застосовувати їх у практичній роботі.

Практична підготовка студентів в університеті є безперервною, наскрізною, нею передбачено перманентне одержання студентами практичних навичок. Тісний зв’язок усіх видів практик з практичними та лабораторними заняттями дозволяє студентам опанувати сучасні методи, форми організації та знаряддя праці у галузях їх майбутніх професій, виховувати в них потреби систематично поповнювати свої знання для творчого використання в подальший професійній діяльності в сучасних умовах глобалізації суспільства.

Практики, в залежності від спрямованості та умов проведення, специфічних для конкретного фаху навчальних цілей, поділяються на:

• навчальні (екскурсійно-оглядова, ознайомча, технологічна, педагогічна та інші), мета навчальної практики – ознайомлення студентів з особливостями практичної діяльності з обраного фаху, узагальнення, систематизація та закріплення теоретичних знань, умінь та навичок із певного циклу дисциплін, формування первинних загально-професійних та спеціальних умінь;
• виробнича за фаховим спрямуванням, під час якої студент повністю або частково виконує функціональні обов’язки працівника відповідного фаху і рівня та вирішує реальні завдання. Структура виробничої практики залежить від змісту практичного навчання і забезпечує виконання основних професійних функцій тих посад, на які може претендувати студент після здобуття відповідного освітнього ступеня.

Практична підготовка здобувачів освіти в університеті проводиться з урахуванням компетентнісного підходу на базах практики університету, в закладах освіти і культури, в органах державної влади, в наукових установах, на підприємствах та організаціях.

Практична підготовка - обов’язковий компонент освітньо-професійних програм, спрямований на набуття студентом професійних та загальних компетентностей, який передбачає:

1. оволодіння здобувачами освіти сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії;
2. формування у здобувачів освіти професійних умінь і навичок (комунікативних, організаторських, діагностичних, проектувальних, дидактичних, аналітичних) для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах;
3. виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності;
4. розвиток навичок науково-дослідної роботи і вирішення прикладних завдань; розвиток навичок професійної рефлексії;
5. отримання здобувачем освіти досвіду роботи, необхідного для присвоєння професійної кваліфікації;
6. створення умов для розвитку здібностей і самореалізації студента, формування власного стилю діяльності.