Трагедія Бабиного Яру – одна з найжахливіших сторінок Другої світової війни та історії Голокосту. У 1941-1943 роках нацисти перетворили це урочище на місце масових убивств мирних людей.
29-30 вересня 1941 року лише за два дні було розстріляно майже 34 тисячі київських євреїв. Це стало початком «Голокосту від куль», який забрав життя сотень тисяч людей на території України та Східної Європи.
Жертвами нацистської ідеології стали ті, кого визнавали «нижчими расами»: євреї, роми, а також радянські військовополонені, пацієнти психіатричних лікарень, українські націоналісти та підпільники. Загалом у Бабиному Ярі було вбито близько 100 тисяч людей.
Формальним приводом для злочину стали вибухи на Хрещатику 24 вересня 1941 року, організовані радянськими диверсантами. Уже 28 вересня нацисти оголосили, що всі євреї Києва мають наступного ранку зібратися на перехресті сучасних вулиць Юрія Іллєнка та Дегтярівської. Сподіваючись на переселення, люди приходили з документами, грошима та найнеобхіднішими речами. Натомість їх привели до Бабиного Яру, перетвореного на місце масових страт.
Протягом двох днів нацисти вбили десятки тисяч чоловіків, жінок та дітей. Тіла скидали у яр і засипали землею. Масові розстріли тривали тут ще два роки – до листопада 1943-го, коли радянська армія звільнила Київ.
Бабин Яр назавжди залишиться символом Голокосту, ненависті та людиноненависницької ідеології. Це місце нагадує світові, що расизм, ксенофобія, ворожнеча й дискримінація можуть призвести до масових злочинів проти людяності.
Пам’ять про жертв Бабиного Яру – це заклик ніколи не допустити повторення подібних трагедій.
