Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Домашнє насильство, у свою чергу, поділяється на такі види:
- економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
- психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
- сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
- фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Проблема насильства щодо жінок актуальна для всіх країн і суспільств без винятку. Домашнє насильство позначається на жінках і чоловіках, хлопцях і дівчатах. Однак світова статистика, а також статистичні дані з різних країн, включно з Україною, свідчать про те, що домашнє насильство нерозмірно зачіпає жінок.
За даними Фонду із запобігання насильству в сім’ї «кожні 9 секунд б’ють жінку, щороку б’ють понад 4 мільйони осіб». По всьому світі насильство з боку подружніх партнерів калічить долі жінок, адже 50% усіх бездомних жінок та дітей – це ті, хто намагається врятуватися від насильства в сім’ї.
Нові дані ВООЗ та її партнерів свідчать про те, що насильство проти жінок залишається надзвичайно поширеним і починається надзвичайно рано. Протягом свого життя 1 з 3 жінок, приблизно 736 мільйонів, піддається фізичному чи сексуальному насильству з боку інтимного партнера або сексуальному насильству з боку не партнера – кількість, яка майже не змінилася протягом останнього десятиліття.
Насильство починається рано: 1 з 4 молодих жінок (віком від 15 до 24 років), які були у стосунках, уже зазнавали насильства з боку інтимного партнера до того моменту, коли їм виповнилося двадцять років. Насильство з боку інтимного партнера є, безперечно, найпоширенішою формою насильства щодо жінок у всьому світі (зачіпає близько 641 мільйона). Проте 6% жінок у всьому світі повідомляють, що зазнали сексуального насильства з боку когось іншого, а не свого чоловіка чи партнера. Враховуючи високий рівень стигматизації та не доповідання про сексуальне насильство, справжня цифра, ймовірно, буде значно вищою.
Регіони Океанії, Південної Азії та Африки на південь від Сахари мають найвищий рівень поширеності насильства з боку інтимного партнера серед жінок віком 15-49 років, коливаючись від 33% до 51%. Найнижчі показники в Європі (16–23%), Центральній Азії (18%), Східній Азії (20%) і Південно-Східній Азії (21%).
Проведене 2019 року опитування під егідою ОБСЄ з питань насильства щодо жінок підтвердило масштаби, яких проблема насильства щодо жінок набула в Україні. Згідно з даними дослідження:
67% жінок стверджують, що з 15 років зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку свого партнера чи іншої особи. Найчастіше кривдниками є колишні партнери.
Більшість жінок, що зазнавали насильства з боку свого нинішнього чи колишнього партнера або іншої особи, не зверталися до поліції з повідомленнями про найбільш серйозні випадки фізичного та/або сексуального насильства.
64% вважають насильство щодо жінок поширеним явищем, але 41% опитаних жінок вважає, що якщо чоловік проявляє насильство щодо дружини, то ця ситуація має вирішуватися всередині сім’ї. Крім того, майже кожна п’ята жінка вважає допустимим статевий акт без згоди між подружжям або партнерами, що проживають спільно.
У 2020 році органами та підрозділами Національної поліції було складено понад 130 тисяч протоколів через домашнє насильство.
Згідно з опитування Організації Об'єднаних Націй, 29% українців впевнені, що жінка сама провокує насильство, одягаючись занадто відверто. У Києві лише у новорічні свята 2021 року було зафіксовано понад 700 звернень через домашнє насилля.
У 2022 році за офіційними даними Національної поліції України надійшло 244 381 звернення з приводу фактів домашнього насильства, що є на 40% більше, ніж у попередньому році (144 394) та на 15% більше, ніж у 2020 році (208 748) і на 41% більше, ніж у 2019 році (141 814). Отримана статистика показує, що домашнє насильство в Україні під час воєнного стану не втратило своєї актуальності, немає сумніву щодо поширеності цієї проблеми у суспільстві.
У 2023 році кількість звернень через домашній аб'юз збільшилася ще – 291 тисяча 428. Було відкрито 2 705 справ, з них до суду дійшли 2 243 (82,9%). З початку 2024 року було відкрито вже 1 521 кримінальне провадження про домашнє насильство – на 36% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Сьогодні уряди багатьох країн світу приймають закони, розробляють державні програми, вживають спеціальних заходів, спрямованих на протидію тим формам насильства, які донедавна вважалися приватною справою сім’ї або окремої людини. Серед загальносвітових акцій цього напряму є систематичне проведення з 1999 р. Всесвітньої акції «16 днів протидії гендерному насильству».
Номери телефонів, за якими можна звернутися за допомогою:
102 – Національна поліція України
103 – Швидка медична допомога
ЦІЛОДОБОВО та БЕЗКОШТОВНО діє «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, якщо ви постраждали від домашнього насильства або стали його свідком – телефонуйте на «гарячу лінію» 15-47.
Для громадян України, які перебувають за кордоном, номер телефону +38 (044) 284-19-43 (оплата за тарифами відповідного оператора зв’язку).
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації це єдина в Україні національна і безкоштовна гаряча лінія з питань попередження ґендерно зумовленого насильства та торгівлі людьми за отриманням психологічної допомоги телефонуйте 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).
Громадська організація «Ла Страда-Україна» забезпечує роботу єдиної в Україні Національної гарячої лінії для дітей та молоді де діти, підлітки та студентська молодь мають можливість анонімно і конфіденційно отримати підтримку в будь-яких складних життєвих ситуаціях, а дорослі – проконсультуватися з психологами, юристами, соціальними працівниками та соціальними педагогами щодо ситуацій, які стосуються дітей та порушення їхніх прав, звертайтеся за номерами 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного).
772 (з мобільного) та 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) Національна дитяча «гаряча» лінія.
@police_helpbot – чат-бот у Telegram від МВС
0 800 213 103 – Цілодобова «гаряча» лінія безоплатної правової допомоги
