Запобігання тероризму

Тероризм як політичне та правове явище сягає своїм корінням сивої давнини. Нажаль, злочинці й далі продовжують досягати своїх цілей, вчиняючи злочинні дії, які за міжнародним та національним законодавством визнані як терористичні. Тероризм немає кордонів та є загальнолюдським лихом.

Згідно із законодавством України терористичною визнається діяльність, яка охоплює:

планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;
підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;
організацію незаконних збройних формувань, злочинних груп або злочинних організацій, організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, а також участь у таких актах;
вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;
пропагування та поширення ідеології тероризму;
фінансування завідомо терористичних груп (організацій) та інше сприяння їм.

В 1934 році після вбивства в Марселі короля Югославії Олександра Карагеоргійовича і французького міністра закордонних справ Луї-Жана Барту, а особливо міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, Польща виступила до Ліги Націй з вимогою застосувати міжнародні санкції проти тероризму. Йшлося насамперед про ненадання політичного притулку емігрантам.

Однією з перших, 29 квітня 1958 року, була укладена багатостороння Женевська конвенція про відкрите море (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_180#Text) , яка містила низку статей про боротьбу з тероризмом у відкритому морі - піратством.

16 грудня 1970 року була укладена Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_167#Text) , а 23 вересня 1971 року була укладена Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними діями, спрямованими проти цивільної авіації (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_165#Text) , регламентують співробітництво держав у боротьбі проти терористичних актів, що загрожують одному з найвразливіших засобів пересування.

14 грудня 1973 року була прийнята Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_389#Text) .

26 січня 1977 року в Страсбурзі після детального обговорення питання в органах Ради Європи, була підписана конвенція про боротьбу з тероризмом (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_712#Text) .

з 1973 року при Організації Об'єднаних Націй діє спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох напрямках:

вироблення та узгодження правових норм; підготовка міжнародних договорів і конвенцій;
виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм;
розробка заходів боротьби з тероризмом.

У 1999 р. була прийнята Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_518#Text) . Згідно зі ст. 8 Конвенції «кожна держава застосовує для цілей можливої конфіскації відповідно до принципів внутрішнього права заходи для того, щоб визначити, виявити, заблокувати або арештувати будь-які кошти, що використовуються або виділені з метою вчинення злочинів, які входять у сферу дії Конвенції, а також кошти, отримані в результаті таких злочинів.

Кожна відповідна держава-учасниця може розглянути питання про укладення угод про розподіл з іншими державами на регулярній основі або у кожному конкретному випадку коштів, отриманих у результаті конфіскації, а також розглядає можливість створення механізмів, за допомогою яких кошти, отримані в результаті конфіскацій, використовувалися б для виплати компенсацій постраждалим від злочинів або членам їх сімей».

У рамках Конвенції були розроблені практичні заходи зі створення ефективної системи контролю за фінансовими потоками як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях. Про пріоритетність такого напряму міжнародного співробітництва у боротьбі з тероризмом свідчить Резолюція 1373 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_854#Text) прийнята Радою Безпеки ООН 28 вересня 2001 р. на 4385-му засіданні, яка серед основних заходів протидії тероризму визначила спільні дії з ліквідації його фінансових потоків. У ній зазначається, що «всі держави мають:

а) попереджати [запобігати] та зупиняти фінансування терористичних актів;

б) ввести кримінальну відповідальність за умисне передання або збирання коштів будь-якими методами, прямо або опосередковано, їх громадянами або на їх території для використання (або з наміром використання) на вчинення терористичних актів;

в) негайно заблокувати кошти та інші фінансові активи або економічні ресурси осіб, які вчиняють або намагаються вчинити терористичні акти, або беруть участь у вчиненні терористичних актів, або сприяють їх вчиненню; організацій, які прямо чи опосередковано перебувають у власності або під контролем таких осіб, а також осіб і організацій, що діють від імені чи за наказом таких осіб і організацій, включаючи кошти, отримані або набуті за допомогою власності, що прямо чи опосередковано перебувають у власності або під контролем таких осіб і пов'язаних з ними осіб та організацій;

г) заборонити своїм громадянам або будь-яким особам та організаціям на своїй території надання будь-яких коштів, фінансових активів, економічних ресурсів або фінансових та інших відповідних послуг, прямо чи опосередковано, для використання в інтересах осіб, які вчиняють або намагаються вчинити терористичні акти, або беруть участь у вчиненні терористичних актів, або сприяють їх вчиненню; організацій, що прямо або опосередковано перебувають у власності або під контролем таких осіб, а також осіб і організацій, що діють від імені або за наказом таких осіб».

5 березня 2019 року своїм Указом №-53/2019 Президент України затвердив Концепцію боротьби з тероризмом в Україні (https://www.president.gov.ua/documents/532019-26178).

Корисна інформація

Про будь-які факти прибуття та перебування в регіоні підозрілих осіб, наміри здійснення терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності можна повідомити:

на електронну скриньку callcenter@ssu.gov.ua
на цілодобовий безкоштовний телефон довіри Служби безпеки України +380 80 050 1482

ВИДИ НАСИЛЬСТВА ТА ЗАСОБИ ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ

На початку року президент України підписав закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text) . Закон деталізує види насильства на фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Тож ми розберемося, що це означає та – головне – яка тепер існує відповідальність за вчинення такого насильства.

Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?

Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

«Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі», – наголошує Ольга Дунебабіна.

Що розуміти під економічним та психологічним насильством?

Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

«Дуже часто про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «це просто ревнощі» і «це нормально», але це ненормально. Те, що принижує честь та гідність особи, це і є насильство».

Доводити такі види насильства можна через свідків (сусідів, родичів) і викликаючи поліцію. Чи можуть за це посадити у в’язницю? Так. За кожен з видів насильства передбачена різна відповідальність.

Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до шести місяців, обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років. «Позбавлення волі – це за систематичне вчинення насильства, за насильство щодо дітей, особливо малолітніх».

Якщо цей кривдник живе поруч, хто тут допоможе? Закон передбачає можливість відокремити кривдника від жертви. Для цього є: терміновий заборонний припис і обмежувальний припис. Заборонний припис виноситься Національною поліцією як реакція на факт домашнього насильства, виноситься терміново, діє до 10 днів, але його можна продовжити через суд до півроку. Обмежувальний припис діє від 1 до 6 місяців, і його видає лише суд. «Кривднику забороняють перебувати в місці спільного проживання, навіть якщо це його помешкання, обмежують спілкування із постраждалою дитиною, забороняють наближатися на певну відстань до роботи, місця проживання».

А дитина може поскаржитися на насильство? Так, цілком. Щодо дітей – вони тепер вважаються жертвою насильства й у тому разі, якщо були присутні при таких сценах вдома. До того ж, вчителі, медсестри, лікарі повинні будуть повідомляти в поліцію про підозри, що щодо дитини вчиняється насильство.

Розпочала роботу гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства. Сервіс цілодобово доступний за номером 15-47. Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

Оператор кол-центру не просто фіксує звернення чи переадресовує його до відповідних компетентних відомств, а й в онлайн-режимі може надавати психологічну допомогу потерпілим від насильства.

На гарячій лінії:

- надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства;

- надається психологічна допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям.

Тобто у разі потреби людина отримає практичну інформацію, що робити і куди звертатись при виявленні загрози чи проблеми.